Маршрут подорожі передбачав підкорення 5 найвищих вершин Чорногорського хребта (основного Закарпатського туристичного шляху), подальше знайомство з територією Карпатського біосферного заповідника та опрацювання особливостей маркованих зеленого, червоного і жовтого туристичних маршрутів навколо Чорногори.
Майже стокіломеровий пішохідний перехід від Рахівських гір до межі Закарпаття і Прикарпаття – це маршрут для сильних та витривалих. Погода була дійсно карпатською – і дощ, і град, і туман, і нічні мінусові зниження, і яскраве сонце, додавало емоційного завзяття та туристичного тонусу високогір’я.
Картинки бувшої обсерваторії «Білий слон» на Чорній горі, туманний Бребенескул, високогірні озера Несамовите і Бребенескул, підкорення Джемброні, Ребри, Гутін-Томнатику, Туркулу, і Говерли, урочища Котел, Мала Говерла – це ті миті, які надихали, випробовували та гартували наших учасників.
Слід зазначити, що на чорногірському високогіррі ще весна (квітують крокуси і сон-трава, снігові пасма східних схилів, пробудження субальпійських луків), а на його схилах південної і західної експозицій майже справжнє літо – квітують загадкова червона рута, чорниці, брусниця, зеленіє трава, і практично сухий маршрут стежки.
І деякі цікаві факти і події про які ми дізналися під час подорожі.
Так, найвисокогірніше дерево Карпат – сосна гірська (жереп), знайдено на схилі Чорної гори на висоті 2010 м над рівнем моря. А найстаріша сосна гірська віком понад 400 років зростає на схилі гори Туркул. Ця рослина є своєрідним маркером переходу від лісового до без лісового альпійського поясу. Зарості сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського – справжня перешкода для туриста, але їх виключно важлива екологічна складова функцій водорегулювання, протиерозійного захисту і протидії гірським лавинам.
А озеро Несамовите, за переказами жителів причорногірських сел, є місцем притулку вбивць або людей, що покінчили з собою, якщо кинути в нього камінь, то вилетять з безодні тіні грішників і почнеться град і страшна буря. Також бушує стихія, коли хтось вмирає грішною смертю, так духи озера вітають поповнення своїх рядів громом і градом. А одному зі студентів нашої групи приснився сон, що один з викладачів–«туристів» купається в цьому озері – і як результат – град і і дощ майже цілий день.
Найбільш градовим (13 градових днів в рік) і найвологішим місцем (1853 мм на рік) України вважається полонина Пожижевська, а найвисокогірніше болото Карпат (1800 м) знаходиться у западині між Брескулом і Пожижевською.
А попереду нові туристичні плани – пройти маршрутом тамплієрів та стежками вояків УПА.
Червона рута (рододендрон східнокарпатський)
Особливо зачаровують людину Карпати навесні або раннього літа, вони виглядають ще прекраснішими, бо вони по-справжньому квітують. Зараз схили Карпатських гір стають ясно-рожевими: квітне загадкова «червона рута».
Слово «Rhododendron» перекладається з латинської як «дерево-троянда». Ці рослини поширені майже по всій земній кулі і налічують близько 600 різних видів з білими, жовтими, рожевими дрібними суцвіттями та із квітами більше 20 см у діаметрі.
А в Українських Карпатах квітує особливий вид, він дуже рідкісний і занесений до Червоної книги. Побачити ці квіти у всій красі щастить далеко не всім. Це трапляється після перших пізньовесняних і раньолітніх ночей, коли ранковий туман вкриває гори, і в цей час між трав розкриваються крихітні ніжно-рожеві зірочки. То починають розпускатись квіти рододендрону, яких з кожним теплим ранком їх стає все більше. Аж поки найвищі карпатські узгір’я не вкриються дивовижним квітучим килимом, поки не вберуться у найкрасивіші наряди щорічного свята природи – цвітіння «червоної рути».
Слід зазначити, що побачити цвітіння рододендрону східнокарпатського (або миртолистого) можна лише в горах, він має лікувальні властивості і сильний запаморочливий запах.
Природно цей вид не росте на рівнині, може й тому цій квітці приписують магічні властивості, називають її чаклунською. Для горян це особлива обрядова і етнічна рослина, яку називають червоною рутою, її люблять і шанують, оспівують у народній творчості.
В одній старій українській легенді розповідається про квітку, яка лише раз на десять років зацвітає червоним кольором. Коли дівчина знайде цю квітку та подарує юнакові, той буде завжди кохати її, ніколи не зрадить. В свій час цю легенду почув відомий композитор Володимир Івасюк, і вона, стала основою написаної пізніше легендарної пісні «Червона рута»
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала? …
Цей вид зустрічається на гірських схилах масивів Чорногори, Мармарошу і Свидівця, він розквітає в повній свої красі найчастіше в середині червня. Тож, піднімаючись на Говерлу саме в цей час, можна заодно потрапити на барвисте квіткове свято червоної рути. Але крім червоної рути на схилах квітують інші карпатські «екзоти» – ніжно-бузкова сольданела, небесно-синій тирлич, білий сон…
Юрій Карпенко,
завідувач кафедри екології та охорони природи
