Після заснування у 1916 році Чернігівського учительського інституту, назва, статус і структура якого надалі неодноразово змінювались, у ньому повсякчас вивчали й викладали вітчизняну і всесвітню історію. Становлення вищої педагогічної освіти в Чернігові було пов’язане з іменами відомих істориків, археологів, етнологів П.Федоренка, В.Дубровського, С.Барана-Бутовича, П.Смолічева, Б.Шевеліва, Б.Пилипенка, В.Щербакова, які згодом стали жертвами політичних репресій. У довоєнні роки в інституті навчались відомі вчені доктори історичних наук, професори В.Дядиченко, Ф.Лось, Л.Кизя, О.Карпенко, М.Пікус, О.Нарочницький.
Історичний факультет пережив воєнне лихоліття, але в 1949 році його було закрито, а викладачів та студентів переведено до інших вузів України. Час довів помилковість цього рішення, і у 1973 році історичний факультет відновив свою діяльність. Відтоді він підготував близько 7,3 тисяч педагогів, які викладають у середніх та вищих навчальних закладах, працюють у державних установах, органах місцевого самоврядування, правоохоронних відомствах, наукових установах, музеях і архівах, засобах масової інформації, займаються підприємницькою діяльністю. Понад 160 з них захистили кандидатські й докторські дисертації з історії, педагогіки, психології, філософії, філології, правознавства, економіки та державного управління. Створення у вересні 2009 року на базі історичного факультету Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського засвідчило визнання його здобутків у освітній та науковій діяльності. Сьогодні Інститут – відомий центр підготовки фахівців-гуманітаріїв. На стаціонарному і заочному відділеннях та в екстернатурі Інституту нині навчається близько 800 студентів. Інститут здійснює підготовку фахівців ступенів «бакалавр» і «магістр» та освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», за напрямком «історія» та спеціалізаціями «українознавство і краєзнавчо-туристична робота», «правознавство», «археологія», «експертиза культурно-історичних цінностей», «людина і світ».
Навчальним планом предбачено проходження педагогічної, археологічної, краєзнавчо-туристичної, етнографічної та юридичної практики. Студенти мають можливість здобути кваліфікацію інструктора дитячого та юнацького туризму, а також навчатися на військовій кафедрі для одержання офіцерського звання. Усі іногородні студенти забезпечуються гуртожитком.
Навчально-виховний процес забезпечують 6 кафедр, на яких працюють майже 60 викладачів, понад 90 % яких мають наукові ступені та вчені звання.
В Інституті сформувались кілька наукових шкіл у галузі історії України, всесвітньої історії, археології, історіографії та джерелознавства, функціонують аспірантура і докторантура. З 2006 року діє Спеціалізована вчена рада по захисту кандидатських дисертацій з історії України та всесвітньої історії. До складу Інституту входять Центр археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя імені Дмитра Самоквасова, Центр історичної русистики імені Олексія Нарочницького і Центр історико-краєзнавчих досліджень імені Павла Федоренка, співробітники яких вивчають широке коло проблем вітчизняної та всесвітньої історії, а також навчально-наукові станції «Любеч» та «Седнів». Старожитності регіону активно досліджують сформовані в Інституті Чернігівська, Батуринська, Любецька, Новгород-Сіверська, Виповзівська, археологічні експедиції, які мають міжнародний статус і об’єднують фахівців з різних країн світу.
Творчий колектив, що складався з провідних викладачів факультету, брав участь у мега-проекті Міжнародного фонду «Відродження» «Вища освіта: лідерство заради прогресу», що сприяло обміну досвідом навчально-методичної роботи з провідними фахівцями України і зарубіжжя.
Інститут відіграє роль головного організатора і координатора наукових досліджень з історії в області. На його базі створено регіональні відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського та Інституту етнології, мистецтвознавства і фольклористики імені М.Т.Рильського Національної Академії наук України. Кафедри Інституту підтримують також тісні зв’язки з Інститутом історії України та Інститутом археології Національної Академії наук України, Українським науково-дослідним інститутом архівної справи та документознавства Державної архівної служби України. В Інституті регулярно проводяться наукові конференції різного рівня, видаються журнал «Сіверянський літопис» та «Вісник» університету з історичних наук, включені до переліку фахових видань.
