Конкурс художнього репортажу «Самовидець» віднедавна носить ім’я Майка Йогансена, українського прозаїка та поета 1920-х років, автора, який започаткував традицію художнього репортажу в Україні.
Тема 6-го «Самовидця» — «Покоління вільних. Як нова генерація творить майбутнє». Хто вони? Які? Чим живуть? Як вони бачать минуле, осмислюють теперішнє, а головне — як творять майбутнє? Хто ці люди, що розставляють для всіх нас «дороговкази»? Які явища, процеси, події наближають майбутнє і нас до нього? Тут є місце всьому. Історії успіху й історії спроб і помилок. Герої, які роблять щось надзвичайне і глобальне, і герої, які не творять нічого важливого в масштабах світу та історії.
Перед журі постало складне завдання, обрати з-поміж кращих 82 робіт найкращі десять. Десятку переможців було визначено, але імена переможців оголосили лише на нагородженні.
До списку переможців увійшли: Гаяне Авакян, Тетяна Гладиш, Віра Курико, Вадим Лубчак, Олена Максименко, Григорій Пирлік, Євгенія Подобна, Тетяна Синьоок, Анастасія Федченко, Христина Шалак.
На десятому місці цього року репортаж Віри Курико «Як вільна людина обирати не вмію». Минулого року її репортаж «За півтори години до «нормального життя»» посів 9-те місце. У цьому році Віра теж взяла участь у конкурсі, на якому був представлений її репортаж-багатоголосся. Він про покоління вільних, які самі розповідають про себе у тексті, які народилися і живуть у вільній країні. Різні голоси та різні думки. Але народитися вільним – це ще не означає, що ти сам вільний.
Спочатку Віра працювала над іншою темою, але коли почала розпитувати знайомих і друзів про те, чи почуваються вони вільними, отримала таку кількість цікавих відповідей, що взялася записувати ці історії.
«Саме цей текст я особисто бачив трохи вище у списку. Як мінімум тому, що він чи не єдиний ідеально відповідав темі конкурсу. У членів журі виникла суперечка, чи може бути набір монологів репортажем. Вважаю, що може. Особливою заслугою автора є те, щоб перетворити людські голоси в історії. Єдиним невеликим мінусом саме цього тексту вважаю, що голоси не ожили до кінця», — говорить Олег Криштопа, член журі, письменник, репортажист. Віра розповіла :
«Фактично це репортаж-багатоголосся, де я дозволила моїм ровесникам розказати про ті тягарі минулого, які часом банальні, але все ж лежать на їх плечах, і зняти їх їм не вдається. Більшість із цих тягарів прив’язані до школи, батьків. Деякі мої герої не схотіли називати своїх імен, тому я позбавила їх всіх цих імен. Мабуть, щоб було зрозуміло, що це не про когось конкретного, а про всіх нас. Дівчинка, яка має стільки пальт, скільки не могла мати її мама, хлопець, який не може вчинити як Ян Палах, атеїстка, якій хотілося би бути лисбійкою. Загалом я записала кілька десятків розмов, до репортажу увійшла менша частина, та я планую продовжити цей текст».
Вітаємо Віру з перемогою, бажаємо успіхів, натхнення та нових творчих злетів.
Людмила Примак, магістрантка філологічного факультету
