Вона читала майбутнім учителям вірші про дітей, надруковані в тонюсінько-легесеньких книжечках – «Неслухняний дощик», «Прудкий зайчисько», «Свято весни», «Їсти хочу і лежати». Їх приємно тримати в руках, весело сприймати сюжети гумористичних віршів. І вирішувати разом із автором: хто правий – діти чи дорослі?

В одному з віршів спробувала б мама сорочку на сонечку повісить! Як же малюку до нього дотягнутись? А як вирішити ще одну педагогічну проблему: чому дитина не хоче вставати з ліжка? Невже школа винна?

Несподівано і поетеса, і студенти прийшли до думки, що діти відповідальніші за дорослих. А не навпаки! Ось чому малий Тарас переживає за татка, який загубився.