Що взяв з собою? З матеріального небагато, як всі. З нетлінного,  духовного – цілий світ. Той світ, яким він так щедро ділився з нами і як міг оберігав. Суцільний морок, що спелинав багатьох із нас, він, сильний у своїй слабкості, «паперовий солдатик», щиро намагався сповнити світлом поезії «Діогенівсьгого ліхтарика», при цьому свято служивши юним душам з «Ілюмінатора».
Перед тисячами людей відкривав свою, з тонкого кришталю, душу Олександр Норов. Хтось торкався її ніжно (таких було набагато більше), а хтось норовив ту Норівську Душу ущипнути, вдарити або хоча б плюнути в неї, таку беззахисну і, водночас, багату сповнену Добром, Любов’ю і Талантом. Прикро, але були такі, що досягали мети.
Ось і змилостився Всевишній, забравши Світлу Людину до інших світів. Значить там Сашко потрібніший.
Чи буде ТАМ Норов іншим?
Чи буде йому ТАМ легше?
Впевнені, що ні! А це значить, що у нас, землян, є шанс побачитись з ним знову. Ось так, одного разу, розвіється дим від цигарки і з’явиться ВІН… І знову засяє «РАМПА НАДІЙ».
Але, щоб це для всіх нас згодом відбулось:
 «…Давайте понимать друг друга с полуслова,  
Чтоб, ошибившись раз, не ошибиться снова.  
Давайте жить, во всем друг другу потакая, -
Тем более, что жизнь короткая такая.»