Доброю традицією став публічний захист діалектологійної практики наших другокурсників. Цьогоріч реалізовували це дійство в Чернігівському обласному історичному музеї імені В. В. Тарновського 22 травня.
Музей прийняв широку авдиторію: школярі, студенство, учителі, викладачі й усі небайдужі до українського слова з вогником ув очах слухали, ставили запитання, дискутували.
Першокурсник Владислав Кривденко, який прийшов «набиратися досвіду» на майбутнє, так охарактеризував захід, на якому забажав бути присутнім: «Головним доповідачем була Тетяна Леонідівна Хомич. … Свою доповідь вона присвятила діалектам української мови, зокрема північноукраїнському наріччю Чернігівщини. Із її виступу мені найбільше запам’яталися такі тези: українська літературна мова постала на основі діалектів; північноукраїнське наріччя суттєво відрізняється від південноукраїнського, адже кожна діалектна група є особливою та унікальною; територія поширення української мови є ширшою за сучасні кордони України – зокрема українська мова побутує на Кубані, Курщині та інших землях».
Катерина Труба, яка майстерно фіксувала побачене на світлинах, відгукнулася про захід так: «Сьогоднішній захід залишив багато світлих, теплих вражень. Надзвичайно цінно було слухати Тетяну Леонідівну, яка з такою щирою любов’ю до рідного слова розповідала про діалектні скарби Чернігівщини, що ця любов мимоволі передалася кожному в залі».
Марія Головач написала, що «Сьогоднішня лекція була захопливою і доступною, а атмосфера – теплою і по-справжньому українською. Час пролетів непомітно. Для нашого регіону характерний самобутній говір з унікальними словами, які вже майже зникли з повсякденного вжитку. Дуже рада, що такі заходи існують, адже це важливо для збереження мовної ідентичності краю».
«Відвідування лекції, присвяченої діалектам Чернігівщини, справило на мене дуже позитивне та водночас пізнавальне враження. Я ніби «почула» Чернігівщину – її мовні барви, особливості лексики, яка збереглася в народному мовленні ще з давніх часів. Цікаво було слухати приклади місцевих фонетичних та лексичних рис, що не трапляються в сучасному загальновживаному мовленні. Було відчутно, що кожен діалект – це не просто мовне явище, а відбиток життя, побуту й культури конкретної місцевості», – Анна Супрун.
Катерина Труба «Із захопленням і гордістю спостерігала за своїми одногрупниками, що презентували результати курсових досліджень про говірки рідних сіл – за кожною роботою копітка праця». Дар’я Астапенко та Кирило Холявко запалили вогники в серцях слухачів, майстерно впроваджували інтерактив із восьмикласниками, які були нашими «головними» слухачами: «Особливо мене вразив виступ студентки третього курсу Дар’ї Астапенко про діалектні риси села Авдіївка Чернігівської області. Слухаючи її доповідь, я зрозумів, що деякі з цих рис присутні й у моєму власному мовленні. Загалом усі виступи були дуже цікавими та змістовними. Після зустрічі я надихнувся глибше вивчати діалектні особливості свого села. Дякую організаторам і доповідачам за нові знання, теплу атмосферу та цінний досвід!», – Владислав Кривденко.
Кирило Холявко після свого виступу зазначив, що «Ця зустріч була натхненною, змістовною і захопливою. Тішить, коли бачиш зацікавлені погляди присутніх. Діалекти – це важливо, тому варто привертати увагу якомога більше людей до їх вивчення і збереження».
«Подія була змістовною та інформативною. Виступи учасників гармонійно доповнювали один одного й створювали цілісне уявлення про діалектні особливості Чернігівщини. Такі заходи допомагають глибше усвідомити цінність місцевої мовної спадщини, сприяють її збереженню та заохочують до подальшого вивчення й дослідження діалектів», – Валерія Осипець.
«Особливу атмосферу створили й виступи студентів другого курсу філологійного факультету. Вони поділилися напрацюваннями діалектологійної практики. Це ніби повернуло мене на рік назад, коли я сама в цьому музеї презентувала власне перше дослідження. Такі спогади мотивують рухатися вперед. Зустріч була по-справжньому натхненною, – Катерина Труба. Другокурсники хоч і хвилювалися, але добре впоралися зі своїм завданням: «Я дуже хвилювалась стосовно захисту практики, але вже в процесі зрозуміла, що це було дарма. Адже атмосфера була дуже спокійною й сам захід був досить камерним. Було неймовірно приємно бачити знайомих людей, які уважно слухали й потім ставили запитання. Опісля ще довго не проходило відчуття перемоги над страхом, що довго мене мучив», – Рожченко Дар’я. А от Женя Іванова зовсім не хвилювалася: «Захист діалектологійної практики відбувся в дуже дружній атмосфері, адже був у музеї та серед кола майбутніх філологів. Для мене ця практика була чудовою можливістю познайомитись з селом звідки родом моя бабуся, бо до цього жодного разу там не була. До того ж поділитись історіями, які розказали респондентки. Доповіді інших студентів теж було дуже цікаво послухати й укотре згадати про те, наскільки важливо не втратити ці автентичні риси нашого регіону». «Сьогоднішній захід подарував особливе відчуття ностальгії. Виступи другокурсників, які ділилися результатами своєї діалектологійної практики, нагадали про власний досвід рік тому. Особливо сподобалися виступи моїх одногрупників. Такі зустрічі допомагають зберігати та популяризувати мовну спадщину нашого краю», – Ангеліна Аліференко.
«Сьогоднішній захід був дуже цікавим та пізнавальним. Найбільше сподобалося слухати особливості говірки Чернігівщини, які зберігають історію й культуру. Зустріч залишила приємні враження та допомогла краще зрозуміти цінність діалектів. Я дуже вдячна за можливість побувати на такому заході, адже саме такі зустрічі допомагають зберігати діалекти та популяризувати мовну спадщину. Було надзвичайно цікаво дізнатися більше про мовні особливості Чернігівщини та відчути красу живого народного слова», – Івахненко Катерина.
«Захід справив на мене дуже приємне враження. Я дізналася багато цікавого про особливості мовлення людей нашого краю та старовинні слова, які збереглися до сьогодні. Атмосфера була цікавою, пізнавальною та наповненою любов’ю до рідної мови. Я ще глибше зрозуміла важливість збереження мовних традицій Чернігівщини. Після заходу в мене залишилися гарні емоції та гордість за багатство української мови»,– Катерина Кисіль.
Текст Тетяни Хомич.
