10 березня 2026 року в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського відбувся вечір пам’яті «Вклонімося Великому Пророкові», на який завітала філологійна спільнота Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.
Із вітальним словом до присутніх звернувся директор музею Мельниченко Дмитро Юрійович, він наголосив на важливій ролі таких заходів. Модерувала зустріч завідувач катедри української мови, літератури та журналістики Хомич Тетяна Леонідівна, яка майстерно запрошувала до слова доповідачів, знаходила для кожного особливі слова-представлення.
Першою виступила чарівна студентка Гречуха Світлана Миколаївна. Вона поділилася роздумами про те, яке значення в її житті має постать Кобзаря, як слово поета надихає на щоденну працю. Розповіла і про власний досвід перемоги на Всеукраїнському етапі XVI Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка.
«Навчитель, який створив не одне покоління успішних педагогів-філологів», – такими словами Хомич Тетяна Леонідівна запросила до слова Жилу Світлану Олексіївну. У доповіді «Універсальний характер мистецької спадщини Тараса Шевченка (на прикладі живописного полотна “Ганна Закревська” і поезії “Г.З.” (“Немає гірше як в неволі”)» вона продемонструвала, як гармонійно в одній особистості поєдналися поетичний талант і художнє обдарування.
Особливо вирізнявся виступ студентки Пилипенко Лідії Андріївни, яка запросила присутніх у захопливу мандрівку під символічною назвою «Іду з дитинства до Тараса». Зацікавлення додала презентація зі світлинами, зробленими під час її власних подорожей тими місцями, де свого часу бував Тарас Шевченко. За словами доповідача, мандрівки допомагають глибше відчути особистість поета й наблизитися до розуміння його творчості. Колориту виступу додала мама студентки – Пилипенко Лариса Віталіївна. Вона розповіла про те, що Тарас Григорович мав гарний голос і любив співати, та проникливо виконала пісню «Ой зійди, зійди, зіронько вечірняя», що залишило незабутні враження в серцях слухачів.
«Людина, яка має теплоту сонця» – так представила модератор зустрічі Молочко Світлану Рашитівну. У доповіді «Музичний контекст вивчення творчості Тараса Шевченка» Світлана Рашитівна звернула увагу на сучасні музичні інтерпретації творів Кобзаря. Присутні мали змогу прослухати кілька таких пісень, що яскраво продемонструвало актуальність творчості митця для різних поколінь.
Не менш захопливим був виступ «дівчини, яка буде майстерним учителем української мови та літератури, хоч мріяла стати акторкою». Іванова Євгенія Олександрівна продекламувала поезію Тараса Шевченка «Хіба самому написать». Її виконання зачаровувало глибиною емоцій.
На завершення виступила «людина, що невтомно працює на майбутнє України» – Антипець Валентина Прохорівна. Вона презентувала власний український народний буквар «Наша хата», що вразив неймовірними ілюстраціями, диференційованим підходом, а також цікавими віршиками:
А-та-та, а-та-та,
Сіла баба на кота…
Буквар став цінним дарунком музею від його авторки.
Після заходу всі охочі мали можливість прогулятися сонячно-весняною музейною садибою, що створювала особливий простір для роздумів.
Отже, зустріч стала щирою розмовою про поета, художника, мислителя, чия постать продовжує єднати покоління. Слово Тараса Григоровича Шевченка – життєдайне джерело, що очищує душу й дарує віру в незламність українського духу. Кожен узяв собі частинку того внутрішнього світла, що веде до нових обріїв…
Текст Катерини Труби
