Організаційний комітет на чолі з професором Мариною Іванівною Навальною створив атмосферу, де історія переплелася з майбутнім.  Особливої гордости додає той факт, що серед учасників конференції – інтелектуальний цвіт кафедри української мови, літератури та журналістики: професор Світлана Олексіївна Жила, яка розкрила мистецькі грані долі Кобзаря, та доцент Тетяна Леонідівна Хомич.

Справжнім емоційним акцентом пленарного засідання став виступ професора Миколи Івановича Степаненка. Коли з його уст звучали шевченківські рядки, авдиторія затамувала подих – у кожному слові відчувалася неймовірна сила, глибина та щирість, які здатна передати лише людина, яка по-справжньому живе Українським Словом.

На конференції вдалося особисто познайомитися та поспілкуватися з легендарною постаттю нашої держави – українським політиком, борцем за Незалежність України, Іваном Зайцем. Його роздуми про силу й волю в Шевченковому слові стали важливим доповненням до загальної атмосфери заходу.

Під час конференції я зробила висновки, що сьогодні важливо бути тими ретрансляторами змістів, які заклав Кобзар 180 років тому в стінах цього ж міста. Шевченко – це не минуле, це наш актуальний код перемоги.

Працюймо далі, надихаючись величчю нашої культури та професіоналізмом наставників!

Текст Ангеліни Клесун.