Це до того, що яким золотавим краснобайством виявились слова наших північних сусідів росіян про «братерство», «спільне коріння», «віковічну дружбу»…

І слухали ми це лицемірство десятиліттями, століттями… А справжність намірів їхніх лише зараз побачили. Якою ж дорогою ціною дається нам це гірке прозріння!

Але на Землі є й інші люди, народи, нації. Вони не зводили арок дружби народів, не називали нас братами. Та коли в Україну прийшла біда, виявили всі найкращі людські чесноти: співпереживання, доброту, самопожертву.

І виявилось це не в зітханнях і заявах про глибоку занепокоєність, а в конкретних справах.

Саме так діють наші друзі з невеличкого латвійського містечка Огре. Горді й свободолюбиві латвійці не вперше на Чернігівщині. І кожного разу вони приїздять, щоб надати конче необхідну допомогу окремим громадам, установам або ж воїнам ЗСУ.

Сьогодні, 12 липня, представники Огре завітали й до нашого університету, щоб передати для потреб закладу мікроавтобус.

Це – безцінний подарунок, адже майже всі авто з нашого нечисленного автопарку ми передали для потреб військових.

Щиро дякуємо, дорогі латвійські друзі! Своїми вчинками ви вкотре довели, що «добрі справи дорожчі тисячі поклонів».

Ваші щедрі серця продукують добро, яке за влучним висловлюванням американського письменника Генрі Девіда Торо, є «єдиною інвестицією, яка ніколи не зазнає невдачі».

Слава Україні!

Слава Латвії!