Поглянемо на ці світлини – здається неземна ідилія з промовистою назвою «Світ юнацтва – світу дитинства». Саме так, упродовж років, наш НУЧК вітав чернігівську малечу.
Усміхнені, безтурботні дитячі обличчя, поряд щасливі батьки, лунає музика і спів, а в небі лише пташки літають безтурботно.

Ще немає «градів», «смерчів», ракет й авіабомб. Ще немає смерті…

Але раптово все змінилось. А може й не раптово? І вже інші оченята в дітей наших – сумні, настрахані, тужливі…

Пробачте, діти, нас дорослих, що не захистили, не вберегли, не заступили.

Пробачте й вірте, що за ваші сльози ворог заплатить. Ми знайдемо потрібні їм «слова».

А ще вірте, що знову в Україні мир настане!

І знову оченята ваші випромінюватимуть радість.

І знову вас обіймуть руки тата й мами… Уже надійно захистять.

Ми, дорослі, на майбутнє винесем уроки.