Станіслав Якович не обіймав високих посад, своєю працею і життям він навіть не декларував, властиві для багатьох людей, амбіції. А із дня в день, упродовж десятиліть, немов скромний і невтомний плугатар, готував для інших «землю під посів». І робив це настільки вправно, з такою любов’ю, що навіть невміло кинуте чиєюсь рукою зерно, неодмінно проростало…

Це про таких, як Станіслав Якович, кажуть: «…цінний своєю непомітністю». Але коли такої людини немає на роботі лише кілька днів, про неї говорять: «Настільки помітною є її відсутність». Та все це – за життя.

А коли таку Людину Господь забирає у кращі Світи, без перебільшення бачиш і усвідомлюєш «розмір» непоправної втрати у світі нашому – земному…

Дякуємо Вам за роботу і людяність, шановний Станіславе Яковичу.

Спокою Вам у Вічнім Сні.

Заслужили…