Чи не найбільше карантин вдарив по перформативним мистецтвам, зокрема театру, адже він у суті своїй народжений живим спілкуванням. Безконтактного театру не буває.
Не оминула криза і студентський театр EX LIBRIS, якій вже традиційно є осередком креативного спілкування студентів і випускників усіх факультетів. Як утримати пульс творчості, коли не можна зустрічатися і репетирувати? А репетирувати ой як хотілося, адже восени 2019 року завдяки підтримці викладачів, студентів і випускників нашого вишу було виграно проект міського бюджету участі «Соціальна творчість студентського театру: свобода від наркотиків», щоб мандрувати з якісною постановкою школами міста. І п’єсу за романом «Потьмарення» всесвітньо відомого фантаста Філіпа Діка було доцентом Мариною Карандою написано, і школу молодого актора для 20 студентів проведено, і репетиції з провідним актором Чернігівського обласного драматичного театру Евгеном Бондарем (режисером-постановником вистави) тривали вже два місяці, як запровадили карантин.
Горювати з цього приводу марно, проект міська рада заморозила, але чи можна заморозити спрагу театралізувати життя? Факультативно навчатися театрознавству ніхто не заборонить!
Тим більше, що для ротації і підготовки молодої зміни театралів за місяць до карантину було проведено кастинг і 10 охочих студентів розпочали вивчати ази акторської майстерності, сценічної пластики, сценічної мови та історію театру.
Оговтавшись, ми вирішили згадати традицію Чернігівського колегіуму 18 століття, де, як і в Могилянці, у молодих спудеїв були наставники зі старших курсів. Об’єднавшись у творчі пари «студієць-тренер» ми продовжили навчання у соціальних мережах. Так, у фейсбуці у чаті «EX LIВRIS тренінги» новачки викладають відеозаписи чистомовок, а Анатолій Новак - ст. лаборант кафедри філософії та культурології - робить аналіз і дає поради щодо вдосконалення дикції. Вікторія Ліщук - випускниця магістратури філологічного факультету, а тепер перекладач та копірайтер - знімає та викладає відеоінструкції для постановки правильного дихання. Магістрантка "англійського відділення" Дарина Сорока курує виконання завдань з такого предмету, як пам’ять фізичних дій.
Для тих, хто давно співпрацює і дружить з театром EX LIВRIS, запущено два, як не дивно, саме філологічні челенджи. Перший з них розпочав Сашко Білогура - студент 2 курсу "українського відділення" - з відеодекламації віршів про сенс творчості; а підтримку знайшов у магістранта Сергія Тимощука зі спеціальності "Педагогіка вищої школи" та Валерії Іценко - студентки-другокурсниці "англійського відділення".
Другий варіант естафети запустила, власне, керівниця театру. Ми проживаємо культурну ситуацію дуже схожу на ту, що описана у Бокаччо в преамбулі до славнозвісного «Декамерона». Ну, ви все вже пригадали: чума, Флоренція, гурт дівчат і юнаків пішли геть з міста, щоб у провінції перечекати епідемію. Аби не померти від депресії та страхів, вони розповідали різні історії. Тому і ми кожного вчора письмово розповідаємо історію про свій пам’ятний публічний виступ, тренуючи навичку креативного письма. А потім дружно всі учасники «Новітнього Декамерону» беруть участь у конкурсі заголовків. Переможець за добу ділиться новою історією. Так триває вже достатньо довго. Мабуть, коли карантин закінчиться, кращі опуси ми навіть надрукуємо спільнокоштом.
Ще багато корисного ми намагаємося втілити у життя. Наприклад, збільшення театрознавчої лексики шляхом тестувань, участі у дистанційних конкурсах відео-вистав... , але то вже інша історія.
Студентський театр набирається сил, щоб зуміти глибоко і змістовно зіграти для вас свої найкращі вистави.
Художній керівник театру EX LIВRIS , доцент Марина Каранда
