Ми потрапили в справжню зимову казку – величезні кучугури снігу у передгір'ї та на вершинах, низькі температури вночі, і тільки перші квіти мати-й-мачухи говорять, що весна вже крокує.
Гора Петрос – передостанній двотисячник на Чорногорському хребті, він є не тільки досить видовищним, але і своєрідною природно-туристичною пригодою, особливо в зимовий період (листопад-березень для гір категорії складності 2-А,), яка потребує практичного досвіду, зусиль, відповідної підготовки та навичок.
Для нашої групи підкорення вершини Петросу зайняло біля 5 годин ходи в чергуванні з перепочинком, з боку села Лазещина і притулку Козьмещику, з подальшим підйомом на перемичку, південний гірський схил і саму вершину.
Цьогорічний Петрос зустрів нас суворим, засніженим та льодовим, що затруднювало нашу ходу та його підкорення. Але ясна погода, яскраве високе сонце стали нам в нагоді і вершина була підкорена, а своєрідний «гірський прапор» кафедри екології та охорони природи нашого університету опівдні майорів на фоні Чорногірського хребта Українських Карпат.
Серед туристичних атракцій ми відвідали місто Рахів, найвисокогірніший районний центр України. Місто нас зустріло похмурою погодою та дрібним дощем. Слід зазначити, що Рахів має своєрідні риси: має вузькі ошатні вулички з перепадами висоти від 1000 до 400 м; спостерігається сусідство різних поглядів та релігій, поряд на центральній площі - католицький костел Святого Яна Непомуцького та православна церква Святого Духа; є звичним поєднанням державного синьо-жовтого, європейського синього з зірками і червоно-чорного прапорів на міській ратуші та вздовж міських доріг.
В цьому маленькому закарпатському містечку поєднуються також різні пам’ятники – і князю Ярославу Мудрому, і Тарасу Шевченку, і угорським діячам науки і культури та українським патріотам різних часів.
Довідкова інформація.
Назва «Петрос» в перекладі з румунської означає «камінь», йому назву цю дали за круті схили пастухи-волохи. Ця гора є однією з привабливих для сходження, а той, хто підкорив круті схили Петросу, буде нагороджений дивовижною картиною – з його вершини вся Чорногора як на долоні – від самої Говерли до Піп Івана Чорногорського.
Цікавим є те, що з вершини Петросу в ясну і сонячну погоду відкривається не тільки повна панорама всієї Чорногори, але і Свидовець, Мармароси, польські Татри, румунські Карпати і хребти загадкової Трансільванії.
Одна з легенд про Петрос як Перунову гору говорить про те, що на ній «не приживаються православні символи», зокрема: вітер скручує металеві хрести, пригинаючи їх до землі, а блискавки потрапляють в невелику капличку на гірській вершині. Можливо «дійсно» Перун опікується цією вершиною тому, що вважається найбільше громовиць потрапляє саме на неї.
З точки зору лісової екології, гора Петрос є маркером у розумінні різниці між Прикарпаттям і Закарпаттям, що чітко можна спостерігати з її вершини. Так, закарпатський ліс формують переважно листяні породи (бук лісовий), а прикарпатський – хвойні породи (смереки, ялиці, модрини), а це можна побачити і порівняти тільки підкоривши цю кам’яну і громову гору.
Юрій Карпенко
завідувач кафедри екології та охорони природи
