Після відповідної відмітки рятувальної служби пункту Лазещина, наш шлях пролягав через урочище Козьмещик до однойменного туристичного притулку.

Мальовнича місцевість, що вкрита смереково-буковим лісом, дорога вздовж русел річок Лазещина і Козьмещик, джерела питної і мінеральної води, рекреаційні пункти та прихистки для наметових містечок – це миті подорожі до Козмещику. А тут ми знайшли можливість зупинитися (на роздоріжжі до Говерли та Петросу) у туристичному притулку пана Михайла, який надав «апартаменти» типу гуцульської колиби. Кілька годин світла від генератора ввечері, але є інший комфорт, а головне – це дах та натоплена ялиновими дровами карпатська груба. 

І ось ранковий початок сходження – крутий підйом по «біло-жовтому» туристичному маршруту, що простягався на відстань біля 8 км, і давався нам досить непросто – дрібний дощ, періодичний сніг, справжня хурделиця, різкий вітер. Заліснений відріг чорногорського хребта, стрімкий підйом, лісові ділянки та чагарникове рідколісся, старі смерекові ділянки, і ось полонина Гропа, з якої – на вершину хребта Комена (1850м н.р.м.), а звідти до найвищої вершини всього 200 м набору висоти. Цьогорічне наше сходження тривало біля 3,5 годин.

Півгодини на «Сніговій горі» – це і її символи (стела, хрест, прапори та пам’ятник зібраним землям українським та військовим АТО), а також сприйняття карпатської величі.

Це символічне сходження ми присвятили новій сторінці історії нашого університету – підтвердження його статусу "Національного" та надання нової історичної назви «Чернігівський колегіум», а також створенню природничо-математичного факультету.

Якщо ви любити природу, вам подобається мандрувати та пізнавати довкілля – запрошуємо до дружньої родини екологів!

Юрій Карпенко,
завідувач кафедри екології та охорони природи