У рамках творчого проекту «Завжди сучасний Шевченко: інтерпретація з перспективи сьогодення» з нагоди відзначення 203 річниці від Дня народження Т.Г.Шевченка кафедра української мови та літератури філологічного факультету підготувала і провела літературно-мистецьке свято, мета якого вшанувати пам’ять поета, художника, мислителя, національного пророка Тараса Григоровича Шевченка, популяризувати його творчу спадщину.
У вступному слові к.ф.н., доцент В.В.Красавіна акцентувала увагу на тому, що національний пророк, апостол правди, заступник знедолених витворив свою програму порятунку нації, яка відображена у поезіях-посланнях «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», «Заповіт», «Мені однаково..», «Ісаія. Глава 35» та ін., що його «Кобзар» і нині є рупором національного відродження, який пробуджує національну свідомість українців, закликає нас глибоко замислитися: «Хто ми? Чиї сини? Яких батьків? За що закуті?» Це питання є чи не найголовнішим у нашій національній самоідентифікації, а заклик Шевченка «Обнімітеся ж, брати мої, молю вас, благаю» надзвичайно актуально звучить сьогодні, коли проблеми національної злагоди, порозуміння, братського єднання набувають особливого значення.
Кожен із нас повинен міряти себе по Шевченкові і запитувати у себе щодня: «А що я зробив для України?». І тоді «оживе добра слава, слава України!»
Студенти-філологи IV курсу представили основні віхи біографії митця. І.Баран підготував медіапрезентацію «Невідомі сторінки із життя і творчості Тараса Шевченка». Про його подорожі Чернігівщиною розповіла М.Остренок, що особливо зацікавило гостей – студентів ЧНТУ, оскільки вони родом із різних куточків Чернігово-Сіверщини.
Шевченківські березини продовжила Д.Дахно, наголосивши, що Шевченко був не лише генієм, видатною особистістю, але й звичайною людиною, котра кохала, переживала зради і розчарування. Студентка розповіла про значення жінок у житті Тараса Григоровича, проілюструвавши виступ світлинами його муз.
Студенти ІІІ курсу В.Пилипенко, О.Мишко і О.Таран наголосили на вшануванні пам’яті Тараса Григоровича не лише в Україні, а й далеко за її межами.
На святі звучало полум’яне Тарасове слово з уст студентів-філологів І курсу І.Остапенко, О.Воропай, О.Зам’ятіної, Ю.Яшнікової, Н.Войтешенко, Д.Нечипорець, В.Гогохії. Вони виконали «Заповіт» поета, покладений на музику. Окрасою свята став акапельний спів Ірини Ковальової «По діброві вітер віє» на слова Шевченка.
Свято завершилося піснею «Реве та стогне Дніпр широкий», яку, стоячи, виконали учасники та гості заходу під акомпанемент Вадима Юрченка.
Підбиваючи підсумки літературно-мистецького свята, засвідчуємо, що Шевченкове слово єднає, надихає, є дороговказом у подальше життя кожного із нас і в майбутнє України.
К.ф.н. В.В.Красавіна, студентка IV к. Д.Дахно
