-    Наш театр дуже молодий, тут естетично розвиваються студенти різних факультетів та спеціальностей. Мистецтво сцени для всіх учасників – улюблена справа, душевне хобі. Більше двох десятків молодих людей поєднало бажання  нести  людям щось добре та соціально корисне. Завдяки проекту Міського молодіжного центру «Жменя» та фінансовій підтримці Швейцарського бюро співробітництва в Україні стали можливі наші перші гастролі. Юний глядач з області побачив патріотичну виставу про життя і кінотворчість видатного земляка Олександра Довженка – говорить художній керівник

-    Розкажіть детальніше, які міста ви відвідали, хто став вашою  цільовою аудиторією?

-    Спланували  ми першу гастроль до стародавнього і вельми культурного міста Ніжин. Напрочуд гарні люди нас приймали в училищі культури та мистецтв імені Марії Заньковецької. Майбутні режисери, художники, співаки, бібліотекарі були уважними та вдячним гладачами. Особливо – директор закладу, Володимир Дорохін, який після виступу взяв слово і дуже влучними тезами окреслив користь від знайомства з нашим колективом, темою  війни у творчості Довженка, оголосив про початок дружніх творчих взаємин між нашими навчальними закладами. Не зважаючи на спартанські  побутові умови (нами обживалася неопалювальна колись реконструйована з монастирської трапезної актова зала), враження залишилися дуже приємні: було корисно після показу поспілкуватися з педагогічним колективом.

-    Це був підготовлений професійним вибором глядач, а як реагували у глибинці на гастролі студентів, адже , мабуть рідко хто їздить із благодійними виставами сьогодні до сільських шкіл?

-    Друга гастроль відбулася у селищі міського типу Борзна. Тут, треба сказати, що ми потрапили у райськый куточок - красиво, затишно, весело. Комунальний заклад "Борзнянська спеціалізована школа - інтернат І-ІІІст." вразив  дуже розвиненою матеріальною базою, але, головне – турботою з боку пані директора, Надії Майстат. За її ініціативою було до інтернату, де діти поглиблено вивчають технології та англійську мову, запрошено  ще й учнів  із місцевої школи-гімназії. Діти в інтернаті - щирі і цікаві. Студенти виступали із величезним задоволенням. Директор провела розгорнуту екскурсію, дивуючи нас  деревообробними майстернями, розкішними буяючими клумбами, садово-парковою архітектурою, кобилою Калиною та смачним обідом, вирощеним у власних теплицях при інтернаті.

-    Ми звертаємося до акторів-учасників соціального проекту. Розкажіть про  враження від спілкування студентів із школярами, які курьйози траплялися у дорозі? У розмову вступає Павло Еременко, студент технологічно факультету ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка:

-    У дорозі всяке буває. Я виконую обов’язки головного «реквізитника» театру, тому по сто разів переглядаю, чи гарно упакували проектор, ноутбук, екран, ширми, чи не забули якісь деталі костюмів. Клопотів, як і курйозів  вистачало. Селище Березна подарувало найактивніших глядачів – дівчата-старшокласниці  буквально розіграли нашим акторам спонтанний фан-клуб, викликали хлопців на фотосесію, брали електронні адреси, потім з’являлися кумедні  записи на популярному молодіжному сайті «раптове кохання». Із серйозних вражень – відвідини нашої довженківської вистави вихованцями березнянського інтернату для дітей з особливими потребами. Школярі поводилися толерантно, виховано, гості не відчували у школі нікого психологічного дискомфорту, відчувається, що педагогічний колектив тут справді добрих дітей ростить.

-    До розмови приєднуються Вікторія Ліщук та Віталій Решинський, майбутні філологи:

Наприкінці турне ми не могли не заїхати на малу батьківщину Олександра Довженка - смт. Сосниця. Містечко має навчально- реабілітаційним центр для дітей з вадами слуху. На подвірї дуже багато красивих скульптур, що викладачі самі виготовляють для своїх особливих учнів. Ми спочатку зніяковіли, коли зрозуміли, що виставу цим дітям буде  доносити сурдорперекладач.  Вона мужньо транслювала складну лексику частині глядачів. Була велика увага і з  боку звичайних старшокласників з місцевої гімназії, які прийшли у гості до інтернату.

- Якщо ми - соціальний театр, то маємо пізнавати соціум, а не тільки йому служити. Наше пізнання під час гастролей Чернігівською областю мало свої величезні плюси - пізнавали не тільки себе як волонтерів, знайомилися з людьми у різних містечках і селах, які виховують школярів чи реабілітують дітей з особливими потребами, а ще осмислювали свою класику в особі Довжнка. Найбільше відкриття - супер професіна і добротна експозиція у музеї нашого головного героя вистави. Правда екскурсовода ми трохи шокували тим, що на кожне фото реагували дуже бурхливо - виконавці тих чи інших ролей раділи побаченим ще раз своїм прототипам. Адже серед нас були і сашкові діди, і мати, батько, обидві дружини,  і різні «живі» художні образи з фільмів «Земля» та «Україна в огні».

-    Такі волонтерські мистецькі виїздні акції мають стати звичними у роботі нашого колективу – завершує розмову художній керівник. - Наступна постановка буде орієнтована на естетичне виховання  молодших підлітків, адже мовою казки чи фентезі  можна донести багато цінного і вічного, спрямувати підлітків у позитивне, життєстверджуюче русло.

Ксенія Школьна, "Чернігівщина" №20 (629) від 18 травня 2017